«Людина, що володіє вродженим талантом, відчуває найбільше щастя тоді, коли використовує цей талант»

Йоганн Вольфганг Гете

Уляна Король з роботою "Безсоромний" 

 

Взявши до рук кольорові олівці у два роки, я зробила крок назустріч своєму покликанню, про яке тоді ще не могла знати.

Пам’ятаю, як найкращим подарунком для мене був альбом для малювання…

Бажання творити та наполегливість відобразилися у моїй першій персональній виставці, коли мені було дев’ять років.

Усе моє дитинство – це студії живопису, власні пошуки та художня школа. Однак логічного продовження не послідувало – я свідомо поставила крапку у цій історії, обравши зовсім іншу освіту і життєвий шлях… Але це була не крапка,як виявилося, а лише довга пауза.

Часто згадувалася євангельська притча про таланти. І я ставила собі запитання: «Чому я не примножую дарований мені талант?»

Після довгих вагань, врешті, ніби невидима рука скерувала мене придбати кілька підрамників, фарби, пензлі та повернутися до того, що приносило відчуття щастя. Це сталося влітку 2014 року.

Часто різні емоції охоплювали мене: були і сльози, і відчай, і радість та окриленість. Та найбільшим підтвердженням того, що я на своєму шляху, стали відгуки рідних, друзів, а також і незнайомих людей.

Малювання розбудило мою душу. Кожна картина – це згусток моїх емоцій та переживань, це часточка мене, яка житиме вічно. В живописі я знайшла пристрасть та любов, а розуміння того, що моя праця викликає у когось позитивні емоції, дарує мені найбільше щастя.